Звіт про стратегічну екологічну оцінку Стратегії розвитку Ралівської сільської територіальної громади на період до 2027 року.

Дата: 06.09.2023 15:57

Кількість переглядів: 266

РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ ТА ОСНОВНІ ЦІЛІ  СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ РАЛІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ НА ПЕРІОД ДО 2027 РОКУ

 СЕО охоплює аналіз ймовірного впливу на стан довкілля, умови життєдіяльності та здоров’я населення Ралівської  громади в результаті впровадження Стратегії розвитку Ралівської територіальної громади на період до 2027 року (далі – Стратегії). Тож об’єктом аналізу є стратегічні цілі, оперативні цілі та оперативні завдання Стратегії.

 Стратегією визначено бачення Ралівської громади:

   Стратегічне бачення розвитку Ралівської громади досягатиметься завдяки реалізації трьох стратегічних цілей:

   Стратегічна ціль 1. Сталий економічний розвиток громади

                    Стратегічна ціль 2. Розвита інфраструктура

                    Стратегічна ціль 3. Створення комфортних та безпечних умов життя у громаді

 В рамках  стратегічних цілей виділені  ключові операційні цілі, які, в свою чергу, деталізовані в завдання. Завдання дають відповіді на питання, яким шляхом, яким чином громада досягатиме цілей свого розвитку.

    Структура стратегічних, операційних цілей та завдань Стратегії розвитку Ралівської територіальної громади на період до 2027 року представлена у таблиці 1.1.

                                                                                                                                                          Таблиця 1.1

Структура стратегічних, операційних цілей та завдань Стратегії розвитку Ралівської територіальної громади на період до 2027 року

Відповідно до Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року вона спрямована на досягнення низки стратегічних цілей: 

Ціль 1. Формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого споживання та виробництва; 

Ціль 2. Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України; 

Ціль 3. Забезпечення інтеграції екологічної політики у процес прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку України; 

Ціль 4. Зниження екологічних ризиків з метою мінімізації їх впливу на екосистеми, соціально-економічний розвиток та здоров’я населення; 

Ціль 5. Удосконалення та розвиток державної системи природоохоронного управління. 

Аналіз відповідності цілей Стратегії розвитку Ралівської територіальної громади на період до 2027 року стратегічним цілям державної екологічної політики, визначеним Законом України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» (далі - стратегічні цілі державної екологічної політики), представлено в табл. 1.2. 

Таблиця 1.2

Аналіз відповідності цілей Стратегії розвитку Ралівської територіальної громади на період до 2027 року стратегічним цілям державної екологічної політики визначеним Законом України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»

Для оцінки відповідності цілей використовувалася п’ятибальна шкала:

++  -  цілі Стратегії узгоджені зі стратегічними цілями державної екологічної політики;

+  - цілі Стратегії та стратегічні цілі державної екологічної політики опосередковано узгоджуються, зокрема на рівні оперативних цілей та завдань;

0   - цілі Стратегії та стратегічні цілі державної екологічної політики нейтральні по відношенню одні до одних;

-    - цілі Стратегії та стратегічні цілі державної екологічної політики не узгоджуються, але можуть бути узгоджені. В рамках наступного планування потрібні спеціальні заходи, спрямовані на узгодження цілей Стратегії та стратегічних цілей державної екологічної політики;

--  -  цілі Стратегії та стратегічні цілі державної екологічної політики принципово суперечать одні одним. Необхідні термінові заходи, спрямовані на уточнення цілей цієї Стратегії.

 Стратегічна ціль 1 «Сталий економічний розвиток громади» передбачає розвиток економіки громади та залучення інвестицій, здійснення ефективного просторового планування. Аналіз свідчить, що ця ціль Стратегії та її оперативні цілі й стратегічні цілі державної екологічної політики принципово узгоджуються. Управління ресурсами громади відбуватиметься на підставі норм природоохоронного законодавства, засад сталого споживання та виробництва. 

          Стратегічна ціль 2 «Розвинута інфраструктура» передбачає створення умов для комфортного та безпечного проживання мешканців, поліпшення та розвиток інженерної інфраструктури, житлово-комунального господарства, розвиток транспортної інфраструктури. Ця ціль Стратегії максимально узгоджуються з усіма стратегічними цілями державної екологічної політики. 

Стратегічна ціль 3 «Комфортне та безпечне життя у громаді»  спрямована на розвиток людського капіталу, створення ефективної системи поводження з ТПВ, покращення екологічного стану водних об’єктів громади, збереження природних ресурсів громади забезпечення високого рівня здоров'я населення, його освітніх та культурних потреб, всебічного розвитку особистості та соціального захисту населення. Соціально-економічний розвиток людського капіталу громади відбуватиметься з забезпеченням інтеграції екологічної політики у процес прийняття рішень, зокрема впровадження енергоефективних заходів у бюджетних установах. Така стратегічна та відповідні оперативні цілі узгоджуються зі стратегічними цілями 1, 3, 4 державної екологічної політики та здебільшого нейтральні щодо її цілей 2 і 5.

У Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року, затвердженій Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1363-р, визначено 12 стратегічних цілей для підвищення рівня екологічної безпеки, зменшення впливів та наслідків зміни клімату в Україні:

• зменшення рівня промислового забруднення;
• створення ефективної системи хімічної безпеки;
• забезпечення раціонального використання природних ресурсів;
• досягнення «доброго» екологічного стану вод;
• забезпечення сталого лісоуправління та підвищення здатності лісових екосистем адаптуватися до зміни клімату;
• створення правових та економічних підстав для запровадження ієрархії поводження з відходами;
• підвищення ефективності державної системи оцінки впливу на довкілля та державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища;
• збереження біорізноманіття та забезпечення розвитку природно-заповідного фонду в Україні;
• посилення адаптаційної спроможності та стійкості соціальних, економічних та екологічних систем до зміни клімату;
• стабілізація екологічної рівноваги на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя після відновлення територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаного державного кордону;
• включення заходів з екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату в національні, регіональні стратегії, плани управління річковими басейнами;
• підвищення обізнаності представників центральних і місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які уповноважені на прийняття рішень у сфері навколишнього природного середовища, з питань пом’якшення та адаптації до зміни клімату.

   Аналіз відповідності цілей Стратегії розвитку Ралівської територіальної громади на період до 2027 року стратегічним цілям Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року, затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1363-р (далі - стратегічні цілі Стратегії екологічної безпеки), представлено в табл. 1.3. 

Таблиця 1.3

Аналіз відповідності цілей Стратегії розвитку Ралівської територіальної громади на період до 2027 року стратегічним цілям Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року, затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1363-р

Для оцінки відповідності цілей використовувалася п’ятибальна шкала:

++  -  цілі Стратегії узгоджені зі стратегічними цілями Стратегії екологічної безпеки;

+    - цілі Стратегії та стратегічні цілі Стратегії екологічної безпеки опосередковано узгоджуються, зокрема на рівні оперативних цілей та завдань;

0    - цілі Стратегії та стратегічні цілі Стратегії екологічної безпеки нейтральні по відношенню одні до одних;

-    - цілі Стратегії та стратегічні цілі Стратегії екологічної безпеки не узгоджуються, але можуть бути узгоджені. В рамках наступного планування потрібні спеціальні заходи, спрямовані на узгодження цілей Стратегії та стратегічних цілей Стратегії екологічної безпеки;

--  -  цілі Стратегії та стратегічні цілі Стратегії екологічної безпеки принципово суперечать одні одним. Необхідні термінові заходи, спрямовані на уточнення цілей цієї Стратегії.

Стратегічна ціль 1 «Сталий економічний розвиток громади» узгоджується або опосередковано узгоджується з більшістю цілей Стратегії екологічної безпеки та передбачає покращення конкурентоспроможності діючого бізнесу, а також створення нових підприємств з урахуванням норм природоохоронного законодавства, у тому числі проведення оцінки впливу на довкілля для кожного інвестиційного проєкту, підтримку підприємництва, туризму та інших екологічних видів бізнесу, зменшення рівня промислового забруднення, в тому числі в сільському господарстві, забезпечення раціонального використання природних ресурсів шляхом проведення інвентаризації ресурсів та постійного земельного аудиту, покращення суб’єктами господарювання ефективності поводження з відходами.

Стратегічна ціль 2 «Розвинута інфраструктура» повністю узгоджується з 7 з 12 стратегічних цілей Стратегії екологічної безпеки, опосередковано узгоджується з 3 цілями. Дана ціль спрямована на зменшення рівня забруднення навколишнього природного середовища та досягнення «доброго» екологічного стану вод шляхом створення системи централізованого водовідведення в громаді,  покращення екологічного стану водних об’єктів громади, а також створення ефективної системи поводження з ТПВ. Крім того, раціональне використання природних ресурсів у громаді буде забезпечено шляхом виконання таких завдань як розвиток системи централізованого водопостачання, збереження біорізноманіття, громадського контролю за веденням лісового господарства та забезпечення розвитку природно-заповідного фонду природних ресурсів громади.

Стратегічна ціль 3 «Комфортне та безпечне життя у громаді»  спрямована на розвиток людського капіталу, забезпечення високого рівня здоров'я населення, його освітніх та культурних потреб, всебічного розвитку особистості та соціального захисту населення. Вона частково узгоджується з цілями Стратегії екологічної безпеки, є нейтральною до 6 з 12 цілей. Проте невід’ємною складовою розвитку освіти, медицини та культури у громаді є впровадження енергоефективних заходів у бюджетних установах, що забезпечить зменшення обсягу забруднення атмосферного повітря.

РОЗДІЛ 2.  ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТОЧНОГО СТАНУ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ,  ТА ПРОГНОЗНІ ЗМІНИ ЦЬОГО СТАНУ, ЯКЩО ДОКУМЕНТ ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ НЕ БУДЕ ЗАТВЕРДЖЕНО

Ралівська територіальна громада утворена в рамках адміністративно-територіальної реформи у жовтні 2020 року шляхом об’єднання Ралівської сільської ради (села Ралівка, Нагірне, Задністря,  Хатки), Вільшаницької об’єднаної територіальної громади  (села Вільшаник,  Трояни,  Глибоч,  Черхава,  Лопушно,  Лукавиця, Монастирець,Сприня, Мала Спринька),

Чукв’янської об’єднаної територіальної громади (села Чуква,  Млин,  Звір,  Волянка,  Блажів,  Воля Блажівська, Бережниця), Кульчицької сільської ради (село Кульчиці) та Городищенської сільської ради (села Городище,  Сіде).

Ралівська територіальна громада розташована у південно-західній частині Львівської області. Площа громади складає 230,96 кв.км, що становить 1,06% від площі Львівської області, 7,11% від площі Самбірського району.

Територія громади  межує на півночі з Новокалинівською, на сході з Дрогобицькою, на південному сході з Бориславською, на півдні з Стрілковицькою та Східницькою, на північному заході з Самбірською, на заході з Старосамбірською територіальними громадами Львівської області.

         Адміністративним центром Ралівської територіальної громади є село Ралівка, яке лежить на південному сході Західної України  на правому березі річки Дністер. Русло Дністра на частині території широке, береги низькі, через це частина села наражається на періодичні повені. 

Кліматичні умови

       Клімат Ралівської громади  помірно-континентальний, з м’якою зимою, затяжною вологою весною, теплим дощовим літом і відносно сухою теплою осінню.

       Найхолоднішим місяцем зими  є січень, середньомісячна температура якого на 2-3°С нижча, ніж у грудні. Найнижчі середньосічневі температури повітря, що спостерігаються у Карпатах коливаються від -6,1°С до -6,6°С. Для всіх зимових місяців характерна велика мінливість температури повітря.

      Середньорічні температури повітря на території громади дорівнюють 5,2-8,0°С. Амплітуда річних коливань – від 20,7 до 23°С.

         Протягом року переважають західні і північно-західні вітри. У холодний період року переважають східні повітряні маси. Північно-західні та західні циклони обумовлюють інтенсивні снігопади. Часто зміна повітряних мас на весні обумовлює нестійкий погодний режим. Влітку західні та північно-західні циклони обумовлюють зливи і затяжні дощі. В жовтні та листопаді західні циклони обумовлюють опади, ожеледицю та сильний вітер, часті періоди потепління. Для холодного періоду характерна похмура погода, туман і відлиги, при яких пересічна добова температура піднімається до +5 °С і вище. В літній період діяльність циклонів затихає, температурний режим стає більш стійким.

    Найтепліший місяць – липень, пересічна температура становить +17...+18°С, найхолодніший січень (-4...-6°С). Для режиму опадів характерне перевищення кількості опадів над величиною випаровування. Чергування засушливих років та років з надмірною кількістю опадів.

    Територія громади належить до зони достатнього зволоження. Пересічна річна кількість опадів  складає 650 мм в рівнинній частині та 750-1000 мм — в передгірських  частинах. Найбільш зволоженою є гірська частина, де за рік випадає до 1400 мм опадів, основна їх кількість припадає на квітень-вересень.

Атмосферне повітря

         Як зазначається в Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», забруднення атмосферного повітря є однією з найгостріших екологічних проблем. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, забруднення повітря є одним з основних факторів ризику для здоров'я, пов'язаних з навколишнім середовищем. Чим нижче рівні забруднення повітря, тим менше серцево-судинних і респіраторних захворювань як в тривалій, так і в короткостроковій перспективі.

         Найбільші обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у Львівській області мають підприємства добувної промисловості і розроблення кар’єрів – 33,299 т (або 43,8% від загальних викидів стаціонарними джерелами по області). 

         Ралівська територіальна  громада характеризується порівняно слабким розвитком промисловості, тому екологічне навантаження на навколишнє природне середовище незначне.

Для Ралівської територіальної громади характерні два види забруднення атмосферного повітря: від пересувних джерел (автотранспорт, техніка сільськогосподарського призначення). стаціонарних джерел забруднення (котельні, які працюють на твердому паливі, використання палива на побутові потреби в домогосподарствах).

          За даними Головного управління статистики у Львівській області,  в  Самбірському районі, в порівнянні  з іншими районами, спостерігаються найменші обсяги викидів  забруднюючих речовин  в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, які у   2021 році  склали  421, 4 т, або 65,5 % до попереднього року.

                                                                                                                                     Таблиця 2.1

 Викиди в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення

по районах у 2021 році

          Через територію громади проходять територіальні автомобільні дороги загального користування державного значення: Т-14-18 Нижанковичі-Самбір-Дрогобич-Стрий та Т-14-15 Мостиська-Самбір-Борислав.    

  Активізація транскордонного співробітництва привела до збільшення потоків транспорту. Постійне збільшення інтенсивності руху автотранспорту призводить до прогресуючого зростання забруднення довкілля. Відповідно до статистичної інформації обсяги викидів забруднювальних речовин, які надійшли у атмосферне повітря від пересувних джерел викидів у Львівської області у 2021 році становили 83,600 тис. т, що на 11 тис. т більше в порівнянні з 2020 роком. В загальному по області обсяги забруднювальних речовин, які надійшли в атмосферне повітря від пересувних та стаціонарних джерел викидів у 2021 році сукупно складають 158,682 тис. т, що на 10,638 тис. т більше в порівнянні з 2020 роком. Частка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами становить 52,7%,  від загальної кількості викидів  по області. Основними токсичними інгредієнтами, якими забруднювалось повітря, були: оксид вуглецю та  діоксид азоту.

Водні ресурси

Вся територія Ралівської громади в гідрологічному плані перебуває в межах водного басейну річки Дністер. 

          Найбільшою водною артерією Ралівської громади  є ріка Дністер, що бере початок у Карпатах і протікає по території громади.

          Характерною особливістю гідрологічного режиму Дністра є наявність паводків протягом всього літнього періоду року, в окремі роки – взимку, причому нерідко максимальні витрати зливових паводків значно перевищують максимуми весняних водопіль.

          Усі річки басейну Дністра мають змішане снігово-дощове живлення, а тому рівневий режим залежить від випадання дощів, особливо зливових і затяжних, сніготанення під час відлиг зимою та сходження снігового покриву весною. Оскільки дощі у Львівській області випадають часто та інтенсивно, а відлиги з частковим чи повним сходженням снігового покриву теж не рідкість, то річки Львівщини завжди повноводні і мають пульсуючий характер рівневого режиму і витрат. Такий графік коливання рівнів води називають «пилоподібним» і відносять до середньоєвропейського типу.

Максимальні рівні та витрати води в річках басейну Дністра найчастіше спостерігаються весною під час сніготанення та після серії зливових дощів у першій половині літа. Найнижчі рівні води та найменші витрати річок спостерігаються в серпні та вересні.

Поверхневі води на території громади представлені також річками Крем’янка, Ореб, Черхавка, Слониця,  Спринька, Блажівка, Волянка.             

          Озер на території громади немає. Брак природних водойм компенсується 79 ставками загальною площею водного дзеркала 55,7028 га.

           Водні поверхні громади займають 2,0% загальної площі.

                    В таблиці 2.2 наведена інформація щодо водних ресурсів громади.

Таблиця 2.2

Водні ресурси Ралівської громади

Основним джерелом забруднення водного басейну громади є недостатньо очищенні стічні води,  а також неканалізована житлова забудова. До мережі водовідведення підключені мешканці с.Ралівка, доступність до мережі складає лише 0,5%. В межах населених пунктів громади джерелом забруднення вод є скиди недостатньо очищених стоків, водопроникні дворові туалети, зберігання побутових відходів на присадибних ділянках тощо. Стоки від території багатоквартирної забудови та громадських будинків відводяться на існуючі локальні очисні споруди каналізації, які на даний час потребують реконструкції. Каналізаційні мережі та споруди у с. Ралівка мають знос від 76 до 100,0%

Однією з найгостріших проблем, яка постала перед Ралівською сільською радою є зношеність очисних споруд у с.Ралівка, внаслідок чого недостатньо очищені стічні води потрапляють безпосередньо в річку або ґрунтові води. Скидання неочищених стічних вод приводить до деградації річок – посилюється їх замулення, повільнішають процеси самовідновлення. Населенню економічно невигідно експлуатувати вигрібні ями, так як вартість послуг із вивезення асенізаційною машиною одного м3 стоків на очисні споруди перевищує вартість водовідведення каналізаційними мережами. А тому стоки не вивозяться своєчасно та виходять на поверхню, забруднюючи навколишнє середовище.

Забруднення поверхневих вод значною мірою впливає на якість підземних вод, які активно використовуються для потреб території.

Якість води насамперед залежить від природних чинників та рівня антропогенного навантаження на басейн річки. З огляду на це, оцінка якості основного джерела питного водопостачання – річки Дністер, має чи не найголовніше наукове і практичне значення.

Дані моніторингу,  здійсненого  лабораторією моніторингу вод та ґрунтів БУВР Західного Бугу та Сяну, на семи постах у містах та селах, які прилягають до басейну Дністра,  вказують, що на посту спостереження №1:(р. Дністер, 1278 км, м. Самбір, верхів'я р. Дністер, під мостом по дорозі м. Дрогобич) спостерігається перевищення вмісту нітрит-іонів у 4,5 раза. Інші показники знаходяться в межах норми. (Науковий вісник НЛТУ України, 2021, т. 31, № 5). 

Дані з постів спостереження, розташованих по течії річки Дністер у таблиці 2.3.                                                                                                                                 

                                                                                                                                  Таблиця 2.3

Дані з постів спостереження, розташованих по течії річки Дністер

В останні роки екологічна ситуація громади характеризується високими ризиками надзвичайних ситуацій, пов’язаних з руйнівною дією паводків, що загрожує безпеці проживання населення

При високих повенях відбувається часткове затоплення та підтоплення низько розташованих забудованих територій у долинах річки Дністер, що потребує укріплення берегів рік та водойм для попередження шкідливого впливу води. Найбільш затопленими є села Ралівка, Задністря.

Залишається проблемою встановлення відповідних розмірів та меж прибережних захисних смуг та водоохоронних зон для водних об’єктів громади.

Земельні ресурси та грунти

Загальна площа земель Ралівської ТГ становить 23 096,1 га.

У таблиці 2.4 наведена інформація щодо видів та кількості земель громади.

Таблиця 2.4

Структура земельного фонду Ралівської громади

                                Рисунок 2.4 Структура земель Ралівської громади

Розподіл земель Ралівської територіальної громади за категоріями земель показує, що в ній є найбільше земель сільськогосподарського призначення – 58,5%. Це великий процент, який говорить про один з можливих головних напрямків розвитку господарства громади. Землі лісогосподарського призначення складають 32,9%, житлової та громадської забудови 4,5%, промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення 1,5%, землі  водного фонду 2,0%.

Як видно з діаграми, переважаюча частка земель громади належить до земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду.

Загальна площа земель сільськогосподарського призначення Ралівської громади становить 13 515,7 га. Площа сільськогосподарських угідь становить 13 335,9948 га, з них: 9 500,8790 га ріллі, 859,7869 га сіножатей, 2 550,0295 га пасовищ, 425,2994 га багаторічних  насаджень. Решта земель – 179,7052 га – несільськогосподарські угіддя (господарські будівлі і двори).          

Найбільш поширеними  на території Ралівської громади є сірі опідзолені та підзолисті грунти.

Орні землі сільськогосподарських угідь належать до земель середньої та високої якості. Даючи господарську оцінку основним ґрунтам Ралівської громади, зазначимо, що вони родючі і придатні для вирощування багатьох сільськогосподарських культур (пшениця, ячмінь, цукрові буряки, льон, кукурудза, капуста, огірки, помідори, морква, цибуля). Для того, щоб отримати високі сталі врожаї, необхідно провести цілу низку заходів, пов'язаних з піднесенням культури землеробства, а саме: вапнування ґрунтів, яке знижує їхню кислотність, що є надмірною, періодичне угноєння їх торф’яно-гнійними компостами. Серед комплексних заходів вирішальне значення має удобрення достатньою кількістю органічних і мінеральних добрив.   

 За останні десятиліття великий вплив на стан ґрунтів здійснило скорочення поголів’я худоби в селах, внесення органічних добрив в ґрунти, що значно скоротилося. Іншою значною проблемою, що веде до поступового виснаження ґрунтів є наявність значної кількості посівних площ під культури, що виносять із урожаєм значну кількість поживних речовин (ріпак, соняшник, кукурудза).

Біорізноманіття та природно-заповідний фонд

Площа лісів та інших вкритих лісом земель Ралівської  територіальної громади становить 7608,2 га  (32,9 % загальної території). У лісах переважають листяні породи. Переважаючими листяними породами є дуб, бук, граб. Поширені також ясен, клен, липа, береза, ялина, сосна. У заплавах річок ростуть берест, вільха, верба. 

           В передгір’ї Карпат характерними є ялицево-буково-кленові ліси. Невелика частина зайнята смерекою.

 У грабово-дубових лісах підлісок багатий на ліщину, крушину, трав'яний покрив досить строкатий. Тут поряд з папороттю і хвощами багато квітів, серед яких – підсніжники, конвалія та ін. У хвойних лісах підлісок небагатий – це переважно мохи і лишайники (хвойний мох, оленячий лишайник, чебрець).

За даними департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації у Ралівській  громаді наявна  ботанічна пам’ятка природи:

• «Дуб Тараса Бульби-Боровця» у с.Сприня; (Рішення Львівської обласної ради від 14.07.2011 №206).

Велике значення у формуванні рослинності Ралівської  громади  належить діяльності людини, яка винищує одні рослини і звільнені площі використовує для культивування інших (наприклад, чагарники, луки використовуються під сади і городи).

           В умовах сучасності, для здорового активного відпочинку все більшої популярності набуває велосипедний, пішохідний, водний, зелений, сільськогосподарський туризм. Затишний сімейний відпочинок подалі від галасливого міста, цілюще повітря може запропонувати туристам Ралівська земля.

Поводження з відходами

Правильно налагоджений процес вивезення та утилізації твердих побутових відходів є запорукою не лише естетичного стану довкілля, але і екологічної ситуації території громади.

На сьогодні збір та відправку на утилізацію відходів проводять: Самбірське комунальне підприємство «Об’єднане», ФОП «Сиса І.В.», ПП «ЕкоЗахідГруп». Вивезення твердих побутових відходів проводиться спеціальними автомобілями згідно договорів по графіку з використанням контейнерів на сміттєвих майданчиках та сміттєвих мішків. Договорами охоплено близько 35 % населення.

Захоронення твердих побутових відходів проводиться на сміттєзвалищі, що знаходиться у м.Самборі.      

Стихійні звалища періодично утворюються поза межами населених пунктів, куди побутові відходи скидаються, як правило, мешканцями навколишніх сіл. Такі стихійні сміттєзвалища оперативно і систематично ліквідуються.

На території громади у весняний та осінній періоди відбувається традиційне для України спалювання листя, трави, соломи та інших органічних решток у приватних домогосподарствах. Це не тільки значно забруднює повітря, а також знищує важливе різноманіття комах у верхніх шарах ґрунту, унеможливлює використання органіки для підвищення родючості землі. Ралівською сільською радою, представниками громадського сектору громади регулярно проводиться інформаційно-роз’яснювальна робота серед населення щодо шкоди спалювання рослинних відходів та  альтернативних варіантів їх утилізації (компостування).

                    Здоров’я населення

Відповідно до проведеного департаментом охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації аналізу демографічної ситуації у Львівській області чисельність населення поступово скорочується, у гендерній структурі переважають жінки (рис. 2.5). 

Рисунок 2.5. Аналіз демографічної ситуації у Львівській області

Середній вік населення у Львівській області постійно зростає від 37,4 роки в 2002 до 40,5 років у 2021 році.  

Сучасна демографічна ситуація в Ралівській територіальній громаді склалася під впливом історичного розвитку території, природнього та механічного руху населення.

Ралівська  громада має середній порівняно з іншими громадами Львівської області показник щільності населення – 65,04 особи на 1 км²  ( Львівська область -114 осіб на 1 км² – у 2021 році).

Станом на 01.01.2022 року в Ралівській громаді проживає 15 021 осіб мешканців, із них близько 31 % населення проживає у адміністративному центрі громади.

Таблиця 2.6

 Структура населення громади

За віковою структурою населення переважають особи працездатного віку (60,2%).

За статевою ознакою населення громади поділяється наступним чином: 53 % - жіноче населення, 47% - чоловіче населення.

                             Рисунок 2.7. Структура населення громади

Головними індикаторами демографічної ситуації в громаді є характер процесів природного та міграційного руху населення.

За підсумками 2021 року кількість померлих у громаді перевищує кількість народжених на 183 особи (кількість померлих – 224 особи, кількість народжених – 41 особа). Міграційний рух населення характеризується  позитивним сальдо – у 2021 році прибуло 458 осіб, вибула 141 особа.

Більшість факторів, які впливають на демографічну ситуацію в громаді, формуються на загальнодержавному рівні і залежать від фінансово-економічного стану та добробуту населення. Подолання фінансової кризи та поліпшення економічного стану населення, що в свою чергу призведе до досягнення сталого демографічного розвитку, є тривалим і складним процесом.

Реалістичний варіант демографічного прогнозу розвитку Ралівської громади до 2027 року передбачає, що кількість населення громади в кінці прогнозного періоду дещо збільшиться. Цей процес відбуватиметься в основному за рахунок механічного руху -  перевищення прибуття над вибуттям протягом всього прогнозного періоду, тоді як природний рух характеризуватиметься незначним скороченням.

  Характерною рисою Ралівської громади, як і більшості громад Львівщини, є високий відсоток «тіньової» зайнятості. 

 Так, штатна чисельність працівників суб’єктів господарювання Ралівської громади у  2021 році становила 874 особи, що складає лише 9,68% від чисельності населення працездатного віку. Серед видів економічної діяльності, де найбільш поширена неформальна зайнятість - це сільське господарство, лісове господарство та деревообробка, торгівля, послуги, будівництво. 

Проблемними питаннями, характерними для ринку праці громади є: недостатня кількість робочих місць, активність «тіньового» сектору ринку праці, недостатня мотивація до праці населення внаслідок низького рівня заробітної плати, складнощі у працевлаштуванні неконкурентоспроможних на ринку праці груп населення тощо.

Відповідно до проведеного департаментом охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації аналізу основними причинами природного скорочення населення у Львівській області є серцево-судинні та онкологічні захворювання (рис. 2.8).

           Рисунок 2.8. Аналіз причин природного скорочення населення у Львівській області

Мережа охорони здоров’я

           Успішна територіальна громада завжди  дбає про здоров’я своїх мешканців. Мета планування в охороні здоров’я – покращення здоров’я населення та підвищення ефективності надання медичних послуг. Таке планування здійснюється з врахуванням державної політики у сфері охорони здоров’я, показників реального стану здоров’я населення громади.

Мережа закладів охорони здоров’я у Ралівській територіальній громаді представлена двома ланками закладів медицини: Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» (ЦПМСД) та Комунальним некомерційним підприємством Самбірська районна лікарня «Хоспіс».

КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Ралівської сільської ради  в своїй структурі налічує 3 амбулаторії загальної практики сімейної медицини (АЗПСМ) – та 12 пунктів здоров’я.      

На первинній ланці медичну допомогу надають 7 лікарів, з них – 2 лікарі-терапевти, 3 лікарів загальної практики-сімейної медицини та 2 лікарі -педіатри.

У громаді активним є процес підписання декларацій зі сімейними лікарями, що підвищує рівень доступності медичних послуг населення. Станом на 01.04.2023 року укладено 9 372 декларації про вільний вибір сімейного лікаря

Заклади забезпечені автомобілями для підвозу лікарів і обслуговування пацієнтів вдома, робочі місця медичних працівників комп’ютеризовані, що сприяє якісному обслуговуванню населення.

В рамках розробки Стратегії розвитку Ралівської  територіальної громади на період до 2027 року було проведено соціологічне дослідження щодо визначення основних проблем, які існують в громаді та перспектив її розвитку на майбутнє.  В опитуванні взяли участь 210 респондентів, що становить 1,4% від загальної кількості населення громади. Більша частина мешканців громади позитивно оцінили  рівень медичного забезпечення в громаді (85 %), однак 15,0 % оцінило стан як незадовільний.

Відповідно до впровадження реформи медицини з’являються нові можливості та завдання, на виконання яких необхідно спрямувати низку заходів та ресурсів: подальше забезпечення сучасним медичним обладнанням закладів охорони здоров’я, впровадження нових стандартів надання медичних послуг та індикаторів якості медичної допомоги, удосконалення алгоритму наступності надання медичної допомоги, подальша інформатизація в закладах охорони здоров’я та використання сучасної системи  діагностики.

Громада завжди повинна пам’ятати і враховувати при побудові стратегії розвитку та перспективних планів, що, маючи лікарню чи інший медичний заклад на своїй території, громада отримує низку переваг, а саме: в громаді формуються  робочі місця та підвищується рівень доступності медичних послуг для місцевих мешканців, наповнюється місцевий бюджет за рахунок податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), які сплачують працівники медичних закладів.

 Вплив екологічних факторів громади на здоров’я не виявлено.

У випадку, якщо Стратегію розвитку Ралівської територіальної громади на період до 2027 року не буде затверджено, екологічні проблеми та поточний стан довкілля, у тому числі здоров’я населення, залишаться нагальними та незмінними, а саме: 

• низький рівень медичного обслуговування населення;
• зберігатиметься значна амортизація об’єктів житлово-комунальної інфраструктури громади, що не будуть модернізовані;
• фізичний знос мереж централізованого водопостачання спричинятиме значні витоки й втрати води;
• не буде проведено реконструкцію/будівництво системи централізованого водовідведення та очисних споруд;
• низька енергоефективність будівель в громаді;
• забруднення ґрунтів та довкілля буде продовжуватись внаслідок несанкціонованих сміттєзвалищ та недосконалої системи управління відходами на місцевому рівні;
• екологічна культура населення залишиться низькою.

В разі неприйняття Стратегії, інерційний характер розвитку ситуації в економіці та соціальному житті громади сприятиме накопиченню екологічних проблем, серед яких значна амортизація комунального обладнання та незадовільний стан інфраструктури можуть нести загрози техногенного характеру. Може виникнути кумулятивний ефект з проблем, що ускладнить екологічну ситуацію. Особливу загрозу становитиме проблема забруднення поверхневих вод, атмосферного повітря.

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ДОВКІЛЛЯ, УМОВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ТА СТАНУ ЙОГО ЗДОРОВ’Я НА ТЕРИТОРІЯХ, ЯКІ ЙМОВІРНО ЗАЗНАЮТЬ ВПЛИВУ

Поєднання зусиль, спрямованих на заохочення економічного зростання громади із зусиллями, спрямованими на пом’якшення несприятливого впливу на навколишнє природнє середовище, забезпечуватиме розвиток громади.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) – це процес, за допомогою якого здійснюється врахування екологічного фактору на ранній стадії формування проєкту або на ранньому етапі прийняття господарських та управлінських рішень з метою зведення до мінімуму значної шкідливої дії останніх на навколишнє середовище.

В результаті аналізу проєктних рішень була здійснена оцінка ймовірного впливу проєкту на складові довкілля. Для того щоб провести «безпосередньо оцінку впливу на навколишнє середовище» необхідно сформувати матрицю, яка відображає взаємодію між проєктом і навколишнім середовищем (Таблиця 3.1).

Ця матриця дозволяє здійснити як якісну, так і кількісну оцінку впливу на навколишнє середовище запропонованого проєкту. Елементи проєкту та компоненти навколишнього середовища складають дві осі такої матриці.

Елементи проєкту – стратегічні цілі Стратегії розвитку Ралівської територіальної громади на період до 2027 року. Тоді як до компонентів навколишнього середовища потрапляють: повітря, вода, грунти, біорізноманіття, шум.

Метод оцінювання базується на визначені трьох параметрів впливу: просторового, часового та інтенсивності впливу. Кожен з параметрів обчислюється за спеціальною 10-бальною шкалою з використанням критеріїв. Оцінка показує рівень величини важливості та значущості дії, що прогнозується. Для кількісної оцінки даних факторів використовується цифри від 1 до 10.

Таблиця 3.1

Матриця впливу

на компоненти навколишнього природного середовища

У зв’язку з тим, що дію численних факторів, які впливають на природне середовище неможливо оцінити кількісно, використовується напівкількісний (10- бальний) метод оцінки впливу, який дозволяє порівняти різні за характером види впливів, з додатковим використанням методу матриць. Для природного середовища нульовий вплив не враховується тому, що при будь-якій діяльності буде відбуватись вплив на довкілля. Нульовий вплив буде лише за відсутності запланованої діяльності. Оцінка впливу здійснюється по окремих компонентах навколишнього середовища.

Найсуттєвішим є вплив на повітряне середовище. Компенсаційними заходами є створення територій зелених насаджень обмеженого користування.

Повітряне середовище. Відсутність у громаді великих промислових підприємств сприяє якості атмосферного повітря.  Повітряне середовище на території громади має високу здатність до самоочищення.

Водне середовище. Для відведення стічних вод планується будівництво системи водовідведення та очисних споруд.

Ґрунти. Основний вплив на ґрунти відбувається при підготовці території для будівництва будівель та полягає у виїмці ґрунту при влаштуванні підземних конструкцій будівель, автошляхових покриттів, прокладання підземних мереж, відведення поверхневих стічних вод, а також родючого ґрунту для озеленення території. Вплив на ґрунти від утворених в процесі планованої діяльності відходів не відбуватиметься, оскільки передбачається удосконалення роботи з поводженням ТПВ.

Біорізноманіття. Рослинний світ зазнає змін у бік збільшення його різноманітності. Озеленення території Ралівської громади відбуватиметься комплексно.

За умови виявлення об’єктів культурної спадщини при проведенні будь-яких земельних робіт на території населеного пункту повинні виконуватися наступні норми Законів України: 

• обов’язкове проведення археологічних розвідок території зазначеної земельної ділянки та врахування результатів цієї розвідки при передачі земельних ділянок у власність чи користування, у тому числі під будівництво;
• визначення меж територій археологічних об’єктів з їх координуванням;
• укладення з користувачами охоронних договорів на всі об’єкти археологічної спадщини для забезпечення їх належної охорони і відповідно до вимог чинного законодавства (стаття 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини»);
• заборона приватизації земельних ділянок під пам’ятками та об’єктами археології (статті 14 та 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», лист Держкультурспадщини від 06.12.2010 № 22-3609/10, лист Міністерства культури України від 19.05.2011 № 344/22/15-11);
• передбачення проведення охоронних археологічних досліджень у випадку планування будівництва у межах пам’яток та об’єктів археології (стаття 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

                   Згідно статті 36 Закону України «Про охорону культурної спадщини»:

Якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт зобов’язаний зупинити подальше ведення робіт і протягом однієї доби повідомити про виявлені знахідки відповідний орган охорони культурної спадщини, на території якого проводяться земляні роботи.

Земляні роботи можуть бути відновлені лише згідно з письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини після завершення археологічних досліджень відповідної території.

Також, відповідно до статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини»:

• Будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об’єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об’єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.

Роботи на щойно виявлених об’єктах культурної спадщини здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

З метою захисту об’єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України (2768-14), погоджуються органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про охорону археологічної спадщини»:

Юридичні і фізичні особи, у користуванні або володінні яких перебувають археологічні об'єкти або предмети, зобов'язані:

•   дотримуватися всіх вимог законодавства щодо охорони і використання археологічних об'єктів або предметів;
• виконувати всі необхідні роботи виробничого характеру згідно з дозволом;
• негайно інформувати про нововиявлені об'єкти або предмети в межах території, яку вони використовують для своєї діяльності;
• сприяти і не перешкоджати будь-яким роботам з виявлення, обліку та вивчення археологічних об'єктів або предметів.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» юридичні і фізичні особи, дії або бездіяльність яких завдали шкоди археологічній спадщині, несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

РОЗДІЛ 4. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ, У ТОМУ ЧИСЛІ РИЗИКИ ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ СТРАТЕГІЇ, ЗОКРЕМА ЩОДО ТЕРИТОРІЙ З ПРИРОДООХОРОННИМ СТАТУСОМ

Основними значущими екологічними проблемами в громаді є наступні:

• забезпечення захисту територій від шкідливої дії вод, вирішення потребує питання проведення берегоукріплюючих та руслорегулюючих  робіт для покращення екологічного стану заплави річок.
• забруднення території громади несанкціонованими вивезенням сміття, потребує налагодження система вивезення ТПВ на усій території громади;
• відсутність сучасної мережі водовідведення, потреба модернізації та відновлення мережі водопостачання та водовідведення в громаді, будівництва очисних споруд.

У Стратегії, відповідно до стратегічного бачення розвитку Ралівської громади, визначено стратегічні та операційні цілі й завдання. Далі у таблиці для визначення екологічних проблем, які стосуються Стратегії, визначено, яким чином вони впливатимуть на стан навколишнього середовища у розрізі окремих складових і компонентів довкілля – людина і здоров’я, біорізноманіття і природно-заповідний фонд, земельні ресурси, ґрунти; поверхневі та підземні води, клімат, образ ландшафту, культурна спадщина.

Таблиця 4.1

Вплив цілей Стратегії 

на компоненти навколишнього природного середовища

Оцінка представлена у трьох категоріях:

(-) негативний вплив

(0) нейтральний вплив

(+) позитивний

Таким чином, реалізація Стратегії розвитку Ралівської територіальної громади на період до 2027 року не має супроводжуватися негативним впливом на навколишнє природне середовище. Водночас реалізація багатьох оперативних цілей Стратегії має сприяти позитивному впливу  на навколишнє середовище  в територіальній громаді.

РОЗДІЛ 5. ЗОБОВ’ЯЗАННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ,  У ТОМУ ЧИСЛІ ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗАПОБІГАННЯМ НЕГАТИВНОМУ ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, ВСТАНОВЛЕНІ НА МІЖНАРОДНОМУ, ДЕРЖАВНОМУ ТА ІНШИХ РІВНЯХ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ, А ТАКОЖ  ШЛЯХИ  ВРАХУВАННЯ ТАКИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та нормативно-правової бази України документ державного планування повинен враховувати низку зобов’язань: 

– пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів; 

– виконання ряду заходів, що гарантують екологічну безпеку середовища для життя і здоров'я людей, а також запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; 

– проектне спрямування на збереження просторової та видової різноманітності та цілісності природних об'єктів і комплексів; 

– узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища; 

– використання отриманих висновків моніторингу та комплексу охоронних заходів об'єкта для виконання можливостей факторів позитивного впливу на охорону довкілля; 

– забезпечення загальної доступності матеріалів детального плану території та самого звіту СЕО відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»; 

– надання інформації щодо обґрунтованого нормування впливу планової діяльності на навколишнє природне середовище; 

– оцінка ступеню антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну ситуацію. Основні зобов’язання у сфері охорони довкілля стосуються заходів щодо охорони земельних ресурсів, лісів, повітряного, водного та ґрунтового середовища. Комплексні заходи з охорони довкілля ґрунтуються на пропозиціях схем і проектів районного проектування та відповідних розділів прогнозів економічного та соціального розвитку підприємств, схем генеральних планів території. Основні принципи екологічного захисту навколишнього середовища передбачають: – дотримання нормативів гранично допустимих рівнів екологічного навантаження на природне середовище та санітарних нормативів; 

– виділення природно-заповідних, ландшафтних, курортно-рекреаційних, історико-культурних зон з відповідним режимом їх охорони;

• збереження та раціональне використання цінних природних ресурсів;
• встановлення санітарно-захисних зон для охорони водойм, джерел водопостачання і мінеральних вод тощо.

Зобов’язання у сфері охорони довкілля, у тому числі пов’язані із запобіганням негативному впливу на здоров’я населення, встановлені на державному та місцевому рівнях та пов’язані з дотриманням низки нормативних документів, зокрема:

1. Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 695.

2. Стратегії сталого розвитку «Україна-2030», схваленої Указом Президента України від 30 вересня 2019 року № 722/2019.

3. Програми охорони навколишнього природного середовища Львівської області на 2021-2025 роки.

4. Стратегії управління відходами у Львівській області до 2030 року, затвердженої рішенням Львівської обласної ради № 580 від 21 грудня 2017 року. 

Основними міжнародними правовими документами щодо СЕО є:

1. Протокол про стратегічну екологічну оцінку (Протокол про СЕО) до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспо), ратифікований Верховною Радою України (№ 562-VIII від 01.07.2015).

2. Директива 2001/42/ЄС про оцінку впливу окремих планів і програм на навколишнє середовище, імплементація якої передбачена Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. В Україні проведення СЕО регламентується Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку» від 20.03.2018 р. № 2354-VIII.

Охорона та покращення навколишнього природного середовища забезпечується комплексом заходів, в основу яких покладена система державних законодавчих актів та регламентація планування, забудови і благоустрою населених пунктів.

Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку» від 20.03.2018 року № 2354-VIII регламентовано процедурні аспекти стратегічної екологічної оцінки. Так, СЕО – це процедура визначення, опису та оцінювання наслідків виконання документів державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення, виправданих альтернатив, розроблення заходів із запобігання, зменшення та пом’якшення можливих негативних наслідків, яка включає визначення обсягу СЕО, складання звіту про СЕО, проведення громадського обговорення та консультацій, врахування у документі державного планування звіту про СЕО, результатів громадського обговорення та консультацій, інформування про затвердження документа державного планування. 

Засади екологічної політики України регламентовані Законом України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» 28.02.2019 року № 2697-VIII. Основні засади державної екологічної політики:

1) впровадження інструментів сталого (тобто виваженого) споживання природних ресурсів та виробництва;

2) вдосконалення системи кадастрів природних ресурсів, державної статистичної звітності з використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;

3) створення екологічно та економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів, у тому числі природних ресурсів з асиміляційним потенціалом;

4) зменшення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття, зокрема шляхом вдосконалення принципів формування екологічної мережі, її розширення та невиснажливого використання, а також збереження унікальних природних ландшафтів;

5) збереження і відновлення чисельності видів природної флори та фауни, в тому числі мігруючих видів тварин, середовищ їх існування, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного та рослинного світу і типових природних рослинних угруповань, що підлягають охороні;

6) зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище, припинення руйнування навколишнього природного середовища у межах міст (зокрема, недопущення необґрунтованого знищення зелених насаджень у межах міст під час виконання будівельних чи інших робіт, незаконного відведення земельних ділянок, зайнятих зеленими насадженнями, під будівництво);

7) забезпечення збереження, відновлення та збалансованого використання рослинного світу України;

8) забезпечення сталого управління водними ресурсами за басейновим принципом;

9) забезпечення сталого використання та охорони земель, покращення стану вражених екосистем та сприяння досягненню нейтрального рівня деградації земель, підвищення рівня

обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель;

10) стимулювання впровадження систем екологічного управління на підприємствах одночасно з поліпшенням екологічних характеристик продукції, у тому числі на основі міжнародних систем сертифікації та маркування

         11) впровадження технологій електронного урядування в екологічній сфері.

У вищезгаданому законі СЕО визначено одним із основних інструментів реалізації державної екологічної політики, який дасть змогу запобігти негативному впливу на навколишнє природне середовище та встановити відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Конкретні заходи щодо захисту атмосферного, водного та ґрунтового середовища вживаються відповідно до специфіки окремих джерел забруднення.

Стратегію екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року, затверджену Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1363-р, розроблено з метою підвищення рівня екологічної безпеки, зменшення впливів та наслідків зміни клімату в Україні.

Реалізація Стратегії направлена на виконання Україною міжнародних зобов’язань в рамках Паризької кліматичної угоди щодо скорочення викидів парникових газів та адаптації до наслідків глобальної зміни клімату.

Основними екологічними загрозами для України є значний рівень забруднення атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, недосконала система державного нагляду (контролю) та моніторингу навколишнього природного середовища. Також склалася критична ситуація з утворенням, накопиченням, зберіганням, переробленням, утилізацією та захороненням відходів.

Відповідно до Стратегії екологічної безпеки найбільш вразливими до наслідків зміни клімату в Україні є такі соціально економічні сектори як: біорізноманіття, водні ресурси, енергетика, громадське здоров’я, лісове господарство, прибережні території, рибне господарство, сільське господарство, грунти тощо. І саме на них буде направлена основна діяльність Уряду в рамках реалізації документу.

Реалізація Стратегії досягнення цілей державної політики щодо екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату здійснюватимуться в два етапи. У результаті її впровадження очікується: зменшення рівня промислового забруднення, створення ефективної системи хімічної безпеки, забезпечення раціонального використання природних ресурсів; досягнення «доброго» екологічного стану вод, забезпечення сталого лісоуправління та підвищення адаптивної здатності лісових екосистем, створення правових та економічних підстав запровадження ієрархії поводження з відходами, підвищення ефективності державної системи оцінки впливу на довкілля та державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, збереження біорізноманіття та забезпечення розвитку природно-заповідного фонду в Україні, посилення адаптаційної спроможності та стійкості соціальних, економічних та екологічних систем до зміни клімату, стабілізація екологічної рівноваги на тимчасово окупованих територіях тощо.

Впровадження стратегії відбуватиметься відповідно до розробленого і затвердженого Операційного плану реалізації Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року, в якому прописані заходи на найближчі три роки.

Юридичні засади поводження з водними ресурсами визначаються Водним кодексом України (від 06.06.95 № 213/95-ВР) та іншими законодавчими актами, що були розроблені для забезпечення збереження, збалансованого й науково обґрунтованого використання та відновлення водних ресурсів, захисту водних ресурсів від забруднення, зараження й виснаження, запобігання та пом’якшення негативного впливу, покращення екологічного стану водних об’єктів і захисту прав водокористувачів.

Найголовнішими питаннями у сфері водопостачання та водовідведення є дозвіл на забір води із джерел водопостачання (дозвіл на спеціальне водокористування) і дозвіл на скидання очищених та неочищених стічних вод у навколишнє середовище. З 04.06.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру щодо спеціального водокористування» від 07.02.2017 № 1830-VIII, яким внесено зміни до Водного кодексу України в частині процедури отримання дозволів на спеціальне водокористування.

Відповідно до внесених змін до ст. 49 Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Інформація про видані дозволи на спеціальне водокористування суб’єктам господарювання розміщується на сайті Державного агентства водних ресурсів України (https://data.gov.ua/dataset/water-use-permits).

Основне чинне екологічне законодавство та норми у сфері користування водними ресурсами:

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування» (від 13.03.2002 № 321, зі змінами);
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується» (від 11.09.1996 № 1100, зі змінами);
• Державні санітарні норми та правила «Питна вода. Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»;
• Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами» (від 15.12.1994 № 116);
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів» (від 18.12.1998 № 2024, зі змінами).

Правове та інституційне регулювання та основні екологічні вимоги у сфері охорони атмосферного повітря регламентуються Законом України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 № 2707-XII. Юридичні засади поводження з водними ресурсами визначаються Водним кодексом України від 06.06.1995 № 214/95-ВР та іншими законодавчими актами, що були розроблені для забезпечення збереження, збалансованого й науково обґрунтованого використання та відновлення водних ресурсів, захисту водних ресурсів від забруднення.

Правові засади у сфері поводження з відходами забезпечуються Законом України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР та іншими законодавчими актами, що були розроблені для регулювання діяльності з метою уникнення чи мінімізації утворення відходів, зберігання й поводження з ними, запобігання та зменшення негативних наслідків для довкілля.

Містобудівні заходи забезпечують охорону природного середовища шляхом раціонального функціонального зонування території, створення санітарно-захисних зон, визначення територій природно-заповідного фонду, забезпечення екологічного балансу природно-ландшафтних та урбанізованих територій.

В Україні сформовано інвестиційне законодавство, у якому, зокрема, значна увага приділяється необхідності дотримання екологічних норм у процесі інвестиційної діяльності.          

Так, Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XII встановлюється заборона інвестування в об’єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України. У разі порушення екологічних, санітарно-гігієнічних та архітектурних норм державний орган може прийняти рішення про зупинення або припинення інвестиційної діяльності (ст. 21). Також, відповідно до ст. 8 інвестор зобов’язаний одержати висновок з оцінки впливу на довкілля його діяльності у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 № 2059- VIII.

Відповідно до нормативно-правової бази України, Стратегія відповідає ряду зобов’язань:

1. Пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

2. Проведення природоохоронних заходів, що гарантують екологічну безпеку середовища для життя і здоров’я людей, а також запобіжний характер заходів щодо охорони довкілля;

3. Проектне спрямування на збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об’єктів і комплексів;

4. Підвищення комфортності сформованої  забудови за рахунок її реконструкції, відновлення і модернізації;

5. Вжиття заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

6. Впровадження роздільного збору сміття;

7. Вивезення твердих побутових відходів на полігон ТПВ, згідно з договором;

8. Забезпечення загальної доступності Стратегії та самого звіту СЕО відповідно до вимог Законів України «Про доступ публічної інформації» і «Про стратегічну екологічну оцінку» шляхом здійснення публікації у друкованих засобах масової інформації та розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування.

Враховуючи результати аналізу можна зробити висновок, що Стратегія, відповідає цілям екологічної політики, встановлених на національному та регіональному рівнях; враховує більшість з них і пропонує комплекс заходів, спрямованих на їх виконання.
 

РОЗДІЛ 6. ОПИС НАСЛІДКІВ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ВТОРИННИХ, КУМУЛЯТИВНИХ, СИНЕРГІЧНИХ, КОРОТКО-, СЕРЕДНЬО- ТА ДОВГОСТРОКОВИХ (1, 3-5 ТА 10-15 РОКІВ ВІДПОВІДНО, А ЗА НЕОБХІДНОСТІ -50-100 РОКІВ), ПОСТІЙНИХ І ТИМЧАСОВИХ, ПОЗИТИВНИХ І НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ

Наслідки для довкілля, у тому числі для здоров'я населення – це будь-які ймовірні наслідки реалізації цілей та завдань Стратегії для біорізноманіття, ґрунту, клімату, повітря, води, ландшафту (включаючи техногенного), природних територій та об'єктів, безпеки життєдіяльності населення та його здоров'я, матеріальних активів, об'єктів культурної спадщини та взаємодія цих факторів.

Згідно Методичних рекомендацій зі здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування, затверджених Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.08.2018 року № 296, наслідки для довкілля, у тому числі для здоров’я населення – це будь-які ймовірні наслідки для флори і фауни, біорізноманіття, ґрунту, клімату, повітря, води, безпеки життєдіяльності населення та взаємодії цих факторів. Вторинні наслідки – це вигоди, які полягають у широкому залученні громадськості до прийняття рішень та встановлення прозорих процедур їх прийняття. Кумулятивні наслідки – нагромадження в організмах людей, тварин, рослин отрути різних речовин внаслідок тривалого їх використання. Синергічні наслідки – сумарний ефект, який полягає у тому, що при взаємодії двох або більше факторів їх дія суттєво переважає дію кожного окремо компоненту.

Під кумулятивним впливом розуміється сукупність впливів від реалізації планованої діяльності та інших, що існують або плануються в найближчому майбутньому видів антропогенної діяльності (прямий і опосередкований вплив людства на навколишнє середовище та його компоненти внаслідок господарської діяльності), які можуть призвести до значних негативних або позитивних впливів на навколишнє середовище або соціально-економічні умови.

Синергічні наслідки – сумарний ефект, який полягає у тому, що при взаємодії двох або більше факторів їх дія суттєво переважає дію кожного окремо компоненту.

На території Ралівської громади при дотриманні та виконанні захисних і охоронних заходів, що відповідають діючим нормативним вимогам, можливість виникнення кумулятивного впливу, який супроводжується негативними екологічними наслідками та понаднормативними викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин, не очікується.

Зміна клімату і мікроклімату в результаті реалізації Стратегії не очікується, оскільки відсутні причини, які призводять до їх зміни, а всі стратегічні цілі направлені на покращення екологічної ситуації.

Особливості кліматичних умов, які сприяють зростанню інтенсивності впливів планованої діяльності на навколишнє середовище, також відсутні.

Синергічні наслідки також відсутні.

Робоча група з СЕО здійснила експертну оцінку ймовірного впливу Стратегії на складові довкілля відповідно до контрольного переліку, наведеного в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Оцінка ймовірних наслідків для довкілля від реалізації Стратегії

відповідно до контрольного переліку

В результаті реалізації документу державного планування стан довкілля та умов життєдіяльності населення, його стан здоров’я на територіях, які ймовірно зазнають впливу зміниться в кращу сторону, тому що вибрано найбільш екологічно безпечне бачення Стратегії з урахуванням соціального, екологічного та економічного впливу.

 На основі експертних оцінок, представлених в таблиці, можна зробити такі висновки щодо ймовірного впливу Стратегії на довкілля:

Таблиця 6.2

Висновки щодо ймовірного впливу Стратегії на довкілля

Таким чином, реалізація Стратегії розвитку Ралівської територіальної громади на період до 2027 року не має супроводжуватися появою нових негативних наслідків для довкілля. Водночас реалізація усіх оперативних цілей Стратегії сприятиме покращенню екологічної ситуації в територіальній громаді.

РОЗДІЛ 7. ЗАХОДИ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ ВЖИТИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ, ЗМЕНШЕННЯ ТА ПОМ’ЯКШЕННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ ВИКОНАННЯ СТРАТЕГІЇ

Реалізація Стратегії передбачає виконання заходів та проектів, що стосуються будівництва, енергозбереження і раціонального використання природних ресурсів, виконання яких є невід'ємною складовою при створенні сприятливого в екологічному відношенні життєвого середовища.

На основі пропозицій, наданих членами Робочої групи з проведення Стратегічної екологічної оцінки Стратегії, для зменшення та пом’якшення можливих негативних наслідків виконання Стратегії пропонується реалізація комплексу заходів наведених в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1

         Можливі превентивні заходи за складовими навколишнього природного середовища